Найкращі анекдоти, приколи

Найкращі анекдоти та приколи українською

Маленький Мойша

У магазин приходить маленький Мойша.
- Мені три літри меду.
Він дає банку продавщиці. Та наливає повну банку.
- А тато завтра прийде і заплатить.
- Ну ні, – забирає в нього банку продавщиця і виливає назад мед.
Мойша виходить на вулицю і заглядає в банку:
- Тато був правий, тут вистачить на два бутерброди.

Два євреї посперечалися

Два євреї посперечалися, хто з них менше пожертвує грошей.
Коли поруч проходив служитель, перший єврей поклав копійку і переможно глянув на другого.
– За двох, – єхидно вимовив другий.

Двоє українців навпроти громадського туалету

Двоє українців навпроти громадського туалету:
- А чому на дверях буква “М”?
- А там москалі какають.
- А чому буква “Ж”?
- А там жиди какають.
- А де ж ми тоді?!
- Україна наша, де хочемо – там і какаєм!

© Миколай

Тату, а хто такі кацапи і росіяни?

- Тату, а хто такі кацапи і росіяни?
- Ну, синку, росіяни живуть в Росії, в них там все добре, а кацапи створюють Українську незалежну державу!
- Тату, а хто такі жиди та євреї?
- Ну, евреї живуть в Ізраїлі і в них там все добре, а жиди створюють українську незалежну державу!
- Тату, а хто такі українці і хохли???
- Ну синку, українці – це люди, які живуть за кордоном і дуже сумують за своєю батьківщиною, а хохли – це люди, які мішають створювати жидам та кацапам Українську незалежну державу!

Після війни в школі

Після війни в школі!
- Машенька, що ти робила?
- Я партизанам помагала.
- А ти Петрику, що робив?
- Я до Берліна дійшов!!!
Тут встає Вовочка і каже:
- А в мене дід в Освенцімі помер!
Вчителька:
- А як помер?
- Та впав з вишки жиди закопали!!

На уроці географії у школі

На уроці географії у школі:
- Діти! Пограймо у гру. Я описуватиму вдачу якогось народу, а Ви будете відгадувати, що це за народ. Добре?
- Домовились!
- Отже, гарний народ: і працюють наче, і гостинні трішки, проте як вип’ють – ховайся, бо буде лихо…
Петрик викрикує:
- Та це ж москалі!
- Ну, які ж москалі, Петрику, вони росіянами звуться… А взагалі то правильно! Сідай. Наступне:
і хазяйновиті вони, у всьому порядок та рахунок знають, тільки от взимку в них снігу не випросиш…
Марічка підскакує:
- Я знаю, жиди це!
Та які жиди – їх євреями кличуть. А взагалі то правильно! Сідай, Марічко.
Остання людність:
хазяйновиті, щирі, гостинні люди, а хати в них маленькі-гарненькі, побілені; поряд мальви ростуть… Все як у казці, проте вийде чоловік з хати, подивиться на хатинку сусіди і зціпивши зуби, промовить: “А, бодай вона згоріла…”
У класі мовчанка.
- Ну, хто це? Що не знаєте? Чого мовчите?
Тихенький голос з останньої парти:
- Зате ми гарно співаємо…

Україна… Хортиця… 300 років тому…

Україна… Хортиця… 300 років тому…
Приїхали два молоді жиди в Запоріжську Січ. Підходять до Отамана і говорять :
- Пане Отамане, ми відважились стати козаками.
Отаман, витріщив квадратні очі від почутого. А козаки котрі стояли біля нього аж заплакали від сміху. І потім на силу промовив :
- Та деж ви- хлопці бачили, щоб жиди козаками були.
А вони :
- Бо то мрія дитинства, і заплакали.
Говорили- балакали та все ж переконали.
Але при одній умові, говорить Отаман :
- Ось бачити Дніпро, широкий і могучий, перепливете туди і назад, тоді і станете козаками.
Куди тут діватись і почали вони марафон, хто швидше.
… Перепливли вони насилу туди, а тепер треба назад.
… Пливуть, пливуть. І нарешті один виходить на берег. А другий по середині ріки не витримує дистанції і кричить :
- А-а -а- брам, поможи… тону-у-у…
Абрам, втомлено і радісно відповідає :
- Неможу-у-у, де ти бачив щоб козак жиду допомагав?…