• Героїчні люди

    Сидять два куми, їдять сало. Один другому й каже:
    — Куме, а ви знаєте, тоті москалі, шляк би їх трафив, але вони такі героїчні, ну такі вже героїчні люди!
    — Та ви шо таке триндите, куме!
    — Ну так от. Слухайте. Йду я вчора попри ставок, глип – а там москаль топиться. Я йому: “Може тобі допомогти?”. А він все кричить та й кричить: “Та ну! Та ну!”

    1
  • Машина збила пішохода. Міліціонер — водію.

    Москва.
    Машина збила пішохода. Міліціонер — водію.
    – Фамілія, гад! Бистро!
    – Нечипуренко…
    – Хмм.. гарна фамілія. Моя — Гарбузенко. А ти звідки родом?
    – Та з Полтави.
    – А я — з-під Київа. Горілку, мабуть, салом закусюєш?
    – А як же!
    – Дуже гарно! Почекай хвилинку — зніму протокол з того дурня, шо кинувся під твою машину…

    0
  • Москалі наших бьють

    Львів. Затишна кавярня. Сидять хлопці, п’ють каву…
    Коли один забігає та кричить:
    – Хлопці! Москалі наших бьють!…
    Всі підскочили та вилетіли з кавярні на допомогу, а один залишився – сидить, увесь побілів, зуби зчеплені, очі вилізли, руками за край столу вчепився, ледве тримається.
    Господар до нього:
    – Що трапилось?…
    – Ой, -каже – Всравсь…
    – Що, від жаху?…
    – Та ні – від люті…

    0
  • Село на Заході України

    Село на Заході України, 30-ті роки ХХ ст. До криниці підійшов чоловік і схилився, щоб випити води. Це побачив дід, підбіг і застерігає:
    – Чоловіче, не пий! Москалі воду отруїли!
    – Что ви гаварітє?
    – Я гаварю: пєй мєдленна, вада халодная, горла прастудіш.

    0
  • Балакають дві старі жіночки

    Балакають дві старі жіночки.
    – Знаєш, кума, до мене внучок з Києва приїхав. Така дитинка роботяща: Дрова нарізав, город сполов, хату побілив, сіна заготував. Ну така дитина, така…
    Друга мрачно: а до мене, падло, внучок приїхав. Пів села переїбав, нічого не робить, три рази міліція приїздила… Вранці кажу йому “іди хоч корові їсти дай”, так знаєш шо він мені сказав??
    – Ебал я её в рот!!!
    Так я усіх циплят поховала,щоб він їм дзьобики не розламав…

    2
  • Карпатська полонина

    На карпатську полонину з лісу виходять двоє “турістов”:
    – Сматрі, гуцул косіт траву, пайдьом, спросім дарогу.
    – Тіха ти, сматрі: вон єво сумка под кустом, падкрєпімса, пака он нє відіт.
    Швидко з’їли хліб, сало, випили молоко, осміліли:
    – Уходім втіхаря?
    – Он нє відєл, пайдьом папрікаливаємса с дурака.
    – Ей, дєд, што дєлаєш?
    – І вам доброго здоровя, хлопці! Поки погода треба траву косити.
    – А вот єслі би тєбє жена молока нє дала, ти б касіл?
    – Хлопці поки погода – тра косити, води з джерела попив би та й косив!
    – А єслі хлєба нє дала би?
    – Он малина, чорниці, якось би перекусив. Кажу ж : є погода – тре косити!
    – А єслі сала нє дала би?
    – Ото вже нє, не косив би: сонце пече так, що піт тече по плечах, аж донизу, і так в задниці пече, що не лиш косити – ходити не можеш, поки салом не помащу.
    – *лять! Я тєбє гаваріл ГАВНО, а ти “гарчіца, гарчіца”!

    © Ярослав

    0
  • Гуцул на могилі сина

    Гуцул на могилі сина:
    – Чи я тебе не народив, чи я тебе не годував, чи я тебе до Унiверситету не вiдпустив, чи я тобi грошi не вiдсилав!? А ти прийiхав i шо ти менi сказав? «Здравствуйте папа!»!?

    © В’ячеслав

    2